Згідно з теорією прив’язаностей американського психоаналітика Джона Боулбі, яку пізніше розвинула американо-канадська дослідниця психології розвитку Мері Ейнсворт, в основі стосунків дорослих лежить якість взаємин дитини зі значущими для неї дорослими. На їхній основі формується один з чотирьох типів прив’язаності.

 

Чотири типи прив’язаності – фундамент побудови стосунків

Типи прив’язаності – це спосіб, за допомогою якого людина будує свої відносини з іншими людьми. Він визначає почуття безпеки та надійності у найбільш значущих і тривалих стосунках з тими, хто здатен задовольнити наші емоційні потреби. Тип прив’язаності формується у перші 3-4 роки життя людини.

Цей стиль емоційної взаємодії впливає на подальший розвиток близьких взаємин з оточенням, друзями, партнерами, членами родини, колегами. У стресових ситуаціях ми діємо відповідно до сформованого в ранньому віці типу прив’язаності:

 

Надійний або безпечний тип

 

Надійний тип прив'язаності – це найбільш здоровий патерн розвитку дитини: вона легко отримує підтримку від дорослого, швидко справляється з кризовою ситуацією, проявляє приязність і лідерські якості. Вона впевнена, що дорослий нікуди не піде. Люди з цим типом відчувають комфорт у відносинах, довіряють іншим і легко утримують баланс між близькістю та незалежністю.

 

Надійний тип прив'язаності

 

Люди з безпечною прив’язаністю впевнені у відповідальності партнера, що цілком можуть на нього покластися в критичній ситуації. У дорослих стосунках такі особи проявляють себе відкрито, почуваються безпечно, поважають цінності й звички інших людей, не схильні до залежної поведінки. У відносинах встановлюються довірливі взаємини, в яких обидва почуваються безпечно, мають змогу зростати й розвиватися. Це чесне, відкрите та рівноправне партнерство.

Зберегти безпечний тип прив’язаності допоможе підтримка та розуміння партнера, а також чесність як основний елемент стабільності відносин. Усвідомлюйте свої кордони та кордони партнера, забезпечуйте взаємну повагу, виявляйте готовність слухати, щоб краще розуміти потреби й бажання партнера, підтримуйте зв’язок, проводьте час разом, якісно спілкуйтеся.

 

Тривожний тип

 

Тривожний тип прив’язаності – це найбільш непостійна манера поведінки людини під час побудови стосунків. Він характеризується тривогою та невпевненістю у відносинах. Формується у дітей, батьки яких багато працювали або були зайняті своїми проблемами, були сфокусовані на собі, переживаючи розлучення, депресію, залежності, втрату роботи або партнера. Ігнорування почуттів, дитини, надмірна опіка, заборона проявляти почуття або зайва критика також можуть призвести до травми прив’язаності та формування тривожного типу.

Здорові та нездорові стосунки: як розпізнати абʼюз

Читати

Люди з тривожним типом прив’язаності не впевнені у партнері, відчувають страх бути покинутими, втратити кохану людину, потребують постійного підтвердження надійності стосунків.

 

Тривожний тип прив'язаності

 

Відносини супроводжуються такими емоціями:

 

  • напруга;

  • недовіра;

  • підозрілість;

  • відчуття самотності;

  • страх розчарування;

  • вимогливість;

  • настирливість;

  • конфліктність заради привернення уваги партнера;

  • нестійкий емоційний стан.

 

У кризовій ситуації людина з тривожним типом прив’язаності не почувається захищено й безпечно, не впевнена, що партнер буде поруч і не розраховує, що він прийде на допомогу. Вона схильна до нав’язливої поведінки, тяжіє до осіб з уникаючим типом прив’язаності. 

Як змінити тривожний тип прив’язаності на надійний? Працюйте над безпекою відносин: відкривайтеся партнеру та слухайте його. Займайтеся саморегуляцією, наприклад медитацією, щоб зменшити тривожність. Вчіться ефективній комунікації, висловлюйте свої потреби, щоб уникнути невпевненості. Впроваджуйте стратегії для подолання тривожних ситуацій. Психолог також ефективно допомагає змінити сценарій тривожних стосунків.



Детальніше про тривожний тип прив'язанності читайте у статті:

 

Уникаючий тип

 

Уникаючий тип прив'язаності – це найбільш емоційно закритий спосіб взаємодії з партнером. Особи цього типу постійно уникають глибокого емоційного зв’язку, вираження потреби у близькості та надмірно стежать за своєю незалежністю. Формується, якщо важливий дорослий взагалі відсутній у житті дитини, тому вона не може ні до кого звернутися у моменти слабкості чи болю. Чинниками також є зневага, грубість чи маніпулювання з боку батьків, що призводить до відчуття непотрібності, непорозуміння, негідності.

 

Риси людини з уникаючим типом прив’язаності:

 

  • прагнення незалежності, свободи, уникнення залежності від партнера;

  • зберігання емоційної дистанції;

  • відсутність емоційної відповіді;

  • уникання зближення;

  • важкодоступність у відносинах.

 

Людина звикає справлятися з усіма проблемами самостійно, не ділиться з партнером переживаннями, здається холодною та егоїстичною. Вона не визнає та приховує свої емоції, ставиться до інших з недовірою, уникає розмов про особисте. У дорослому віці є ризик розвитку алкогольної чи наркотичної залежності, адже людині доводиться долати внутрішній стрес.

Як змінити уникаючий тип прив’язаності? Потрібно працювати над усвідомленням своїх емоцій та здоровими патернами взаємодії. Варто покращити емоційну відкритість, та займатися самоспотереженням: відстежувати, які ситуації викликають ухилення, свою реакцію на них. Розвивати емоційну близькість, вчитися висловлювати емоції та керувати ними.

 

Дезорганізований тип

 

Дезорганізований тип прив'язаності – це найбільш нестабільний і навіть деструктивний спосіб взаємодії з оточенням. Цей тип прив’язаності передбачає нестійкі, вкрай суперечливі патерни поведінки та емоційні розлади. Він виникає внаслідок травмуючих досвідів чи нестабільного середовища у дитинстві з повною втратою довіри та відчуття безпеки. Факторами розвитку можуть бути фізичне насильство, непередбачувані події в житті батьків (розлучення, переїзд), фізична, емоційна або сексуальна експлуатація дитини.

Такі особи воліють одночасно бути близькими й кохати, належати комусь, та одночасно самостійно захищати себе, виживати. Вони бояться як надмірної близькості, так і віддаленості від партнера. Ці протиріччя породжують непередбачувану поведінку та надмірні емоційні реакції. У таких стосунках панує залежна поведінка, партнери не бажають брати на себе відповідальність за відносини, негативно оцінюють стосунки, їм вкрай важко побудувати стабільні та здорові взаємини. 

Знайди свого професійного психотерапевта сьогодні!

Підібрати фахівця

При дезорганізованому типі прив’язаності важлива допомога професійного терапевта, який допоможе розібратися з травматичним досвідом та розробити стратегії й практики ефективного керування емоціями. Кроком до змін є розуміння власних емоцій і страхів. Зменшуйте стрес і тривогу, поступово будуйте безпечні та стійкі стосунки, в основі яких лежатимуть довіра та відкритість, що дозволить почуватися захищено.

 

Дезорганізований тип прив'язаності

 

Як побудувати здорові стосунки з важливою людиною?

 

Чи здатен набір поведінкових реакцій, зумовлений типом прив’язаності, визначити усі наші стосунки протягом усього життя? Ні. Чи можливо позбутися старих шаблонів поведінки та побудувати міцні стосунки? Так. Для цього потрібно опанувати нові практики виходу з конфліктних ситуацій та інструменти зміцнення стосунків. Загалом варто прагнути до безпечного типу прив’язаності, працюючи з тривожними. Зверніться до психолога, з яким ви налагодите взаєморозуміння та довірливу комунікацію.

Будьте уважні до своїх реакцій у відносинах, розвивайте емоційну стійкість та взаємну довіру, діліться з партнером своїми почуттями та очікуваннями й слухайте його, вивчайте та чітко виражайте свої потреби, вчіться у тих, хто вже має безпечні стосунки.

Надійна прив’язаність – базова потреба людини, що дає грунт під ногами та ресурс для важких часів, дозволяє почуватися впевненіше, спокійніше, щасливіше.

 

189 переглядів